А на краю зими за крок до весни
В снігах, зарясніли проліски сині.
Увірвались у дім чужинці у сни
Перервали казковий сон дитині.
Налетіли чорні ворони кар, кар...
Чужак чобітьми топче ранні квіти.
Розпалив вогняним язиком пожар
Від жахіть гармат стривожені діти.
Плаче захмарене небо в тумані
Сонце заховалось в сніжну пелену.
Промінь надії в синім океані
в затяжних дощах чекає, жде весну.
Повернулись до гніздечка журавлі
Там де стрункі ясени біля хати.
Земля у вирвах і залита в крові
І над домовиною плаче мати.
Біленькі хати обпалені в попіл
З коріння вирубаний вишневий сад.
Від куль син злетів у небо, як сокіл
Захищає крильми небо від град.
Боровся за кожен шматочок землі
Віддав за свободу і волю життя.
Він зацвів маком... колосом на стеблі,
щоб матері усміхалося дитя.
Розстріляна весна пречисте небо
Стелиться клубочком чорний -чорний дим.
Скажи, чужинцю, що тобі тут треба ?...
Це є моя свята земля і мій дім.
А в зимову люту ніч на світанні
Прийшли так нежданно до нас драгуни.
Спалили милий рай...мрії жадані
В душі, залишили назавжди сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2022
автор: Чайківчанка