Стрілки годинника вкотре заграють.
Я напишу про невизнаний вальс.
Люди хай судять, але споглядають.
Аби лиш поставили правду анфас.
Однак це мистецтво не кожен пізнає,
Не кожен зуміє себе вберегти.
Стрілка годинника й далі кружляє
В невинній та зрілій, але простоті.
Люди говорять і щастя не бачать.
Гнівно тримають в руках не своє.
І в люті залізній хапають невдачі.
А стрілка тим часом невпинно іде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2022
автор: Сара Ґоллард