Наша весна давно-давно минула…
Бузок відцвів і згадка засмутилась.
Але я нас з тобою не забула,
Я просто уже з болями змирилась.
Хороше наше в серці обіймаю
І наповняюсь спогадом любові.
Щораз тебе у пам’яті тримаю
Й занурююсь у вчора на півслові.
Любов твоя, що ллється через тишу
Легким спокоєм серце зігріває.
І я скупі рядки про тебе пишу,
Коли сльоза щаслива набігає.
Самотніми, із часта, вечорами
До півночі занурююсь в блокноті.
І душу виливаючи віршами,
Не стримую емоцій у щедроті.
Та крізь вікно, відкрите в літоплинні,
Вбираю в себе свіжості пахтіння.
Нектар життя спиваю, поки нині,
Вкладаючи ростки в своє творіння.
А завтра, може, прийде не для мене.
Та літо це також у цвіті буде.
Таке ж розкішне і таке зелене…
І мої строки прочитають люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Marija