Ми вже по-різні береги
Нас річка розвела туги.
Ввірвалася в життя війна
І мрію знищила вона.
Ти там, де точаться бої.
Й з тобою всі думки мої.
А в тишу, де сьогодні я,
Летять ракети іздаля
Бурхлива річка вдаль біжить
Ми мусимо її спинить .
Вона несе біду й плачі
Крик смерті на своїм плечі.
Вона трощить ущент міста
Від неї ллється кров густа.
Спалахує земля в вогні
Від диму посіріли дні.
Я знаю, милий, гряде час,
Як нова річка зблизить нас.
Знищивши чорну течію,
Руку потисну знов твою.
Зоря щаслива зацарить
У світлу переможну мить
Ми подолаємо орду
Відновим земленьку святу.
Повільна річка попливе
В голубім руслі оживе
Й нестимуть хвилі вже її
Нас разом в тихій течії.
Промінь сягне блакиті нить
На воді плесо засріблить
Й з’єднаються два береги
В обіймах страсної жаги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Marija