Дощ барабанить по вікні,
Патьоки з радістю спливають.
Пливуть хмарки, і з висоти,
У річку воду підливають.
Уже наповнена доволі
Немов, дали нове життя.
І потекла собі поволі,
Так була рада, як дитя.
Біжать струмки вже по асфальту,
Змивають бруд весь по дорозі.
Змінився швидко весь ландшафт,
А грім сердитий слав погрози.
Земля ж, вся змучена від спраги,
Погроз не чула, пила воду.
Себе тримала в рівновазі,
Не зіпсувать би свою вроду.
Скінчився дощ, як і почався,
І хмари схудли всі за раз.
А грім недовго нервувався,
Та десь утік і без образ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Н-А-Д-І-Я