Змінилась надто. Зовсім не така...
Їй, наче, почуття не вистачає.
Казала "неспроможна", а змогла -
Тепер нікого більш не помічає.
Вона змогла повірити брехні,
Що їй ніхто надалі не потрібен!
У серці, стиглім, житиме "окрім".
А інших витісне...чи просто десь подіне.
І не кажіть... Лишилася душа.
Хіба хто винен, що лише одно́му?
Інші будуть тільки звіддаля,
Допоки не знайдуть собі дорогу...
Змінилась надто. Вже не впізнаю...
Хіба ж так можна серденьку брехати?
"Окрім" їй в душу, кажучи: "Живу..."
І зникнуть ті, кого так хоче знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Тетяна Білогай