Покажіть мені дорогу в небуття,
Де загадковість дихатиме всюди.
Я там навчусь любить життя,
В якому завше біль, печаль і люди...
Я там забуду про годинник...
Не буде вже, куди й чому спішить...
Я там щодня зриватимусь у прірву,
Аби мені хотілось далі жить!
І лиш пізнавши згубне небуття,
Стрибаючи у прірву, як каміння...
Згадаю я про прядиво життя,
Яке завжди́ трима мене надійно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2022
автор: Тетяна Білогай