Спадають сутінки повільно,
І десь крадеться літня ніч.
І так проходить все незмінно,
А там і день іде навстріч.
Смакують порухи душі,
Їх кожен крок, і новий подих.
Вони недовгі, замалі,
Та викликають чомусь подив.
Душі не треба тут стабільність,
Вона до змін в природі звикла.
І бачить в цьому нескінченність,
Її талант в цім завеликий.
Спочине стомлена душа,
А ніч добавить їй ще сили.
І в новий день вже поспіша,
Як запалають небосхили.
І знову день новий, турботи,
На що надіється душа?
Хай буде тільки без скорботи,
В щасливий день спіши! Рушай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2022
автор: Cнежана