С. П.
Високо надто зійшлись переправи.
Розсипався ніжний, понурий пісок.
Щастя легкої як во́ди заграви
Умить полонило скарбницю думок.
Ви поряд були, та не стали чекати,
Коли напишу неземного листа.
Покинули все й почали вже кружляти
У танго сліпого як осінь життя.
Варто було ще тоді відступити.
Сьогодні б не знала, що біль не мине,
Що власнеє серце вже здатне згубити...
А сонце десь тихо й повільно встає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2022
автор: Сара Ґоллард