Ще стільки буде небезпеки,
Загроза йтиме по життю.
У карлика в тому потреба,
Нехай зіп'є він кров свою.
Коли ж нап'ється її вдоволь,
Невже без солі не тошнить.
Тирану не доступна мова,
Скінчиться і життєва мить.
Чекає смерть, тебе шукає,
У кожнім подиху твоїм.
Прийме́ в ряди, таких вітає,
З відходів зроблено сувій.
Там замотають тебе в нього,
Народи нашої землі.
У зад ще пороху пального,
Щоб не воняв віки, не дні!
Забудемо гниляк про тебе,
Ти завоняв усе земне.
Сміється над тобою небо,
У рота *** тобі пливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Валентина Ярошенко