Хочеш знищить аркуш мій? Давай!
Біль, він загартовує...не душить.
Розі́рвеш зі словами "просто так",
Аби поясненням нікого вже не мучить.
Звідки в тебе знов з'явився страх?
Ти ж мені казала, що могутня.
Слова, вони не зі́рвуться з листа.
Чому не рвеш їх, дика, неприступна?
Тобі, Обра́зо, мало. Той папір
Не склеїти далеким "обіцяю".
Рви усе, пали! Але повір...
Побачиш знов написане "чекаю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Тетяна Білогай