Тобі, Образо

Хочеш  знищить  аркуш  мій?  Давай!
Біль,  він  загартовує...не  душить.
Розі́рвеш  зі  словами  "просто  так",
Аби  поясненням  нікого  вже  не  мучить.

Звідки  в  тебе  знов  з'явився  страх?
Ти  ж  мені  казала,  що  могутня.
Слова,  вони  не  зі́рвуться  з  листа.
Чому  не  рвеш  їх,  дика,  неприступна?

Тобі,  Обра́зо,  мало.  Той  папір
Не  склеїти  далеким  "обіцяю".
Рви  усе,  пали!  Але  повір...
Побачиш  знов  написане  "чекаю".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Тетяна Білогай