День столиці в нас сьогодні,
та сумний в столиціі вид...
Чуть годилося б любові,,
не пісні лунають - свист.
Бо ж життя й там неспокійне,
вороги спать не дають...
Та святкові людей мрії,
все ж освітлюють всім путь...
Життя Києва в любові,
оживає і живе...
І я чую усі зови,
і це радує мене...
Там в столиці моя доня,-
і працює, і живе.
І онучка пречудова,
й правнучаточко мале...
Посилаю дар любові,-
у словах своїх усім -
києвлянам пречудовим,
й незнайомим і своїм...
Живіть в мирі, києвляни,
бережіть місто своє,
хай любов ваша не в"яне,
й своє місто береже...
Привітання від усюди,-
вже до Києва летять,
лиш мовчить чогось Європа,
не вітає києвлян...
Чи злякалася росії,
чи їй рот закрила мла,
чи змінила свої мрії,
чи нема добра й тепла...
Не віта Києв росія,
зрозуміло, йде війна...
Обламала волі крила,
і у путіна вона...
Та і наша слабка влада,-
проковтнула свій язик...
Їй вважається знов зрада,
то й боїться говорить...
Даль малюють димом труби,
я не марю і не сплю...
А столиця , моя люба,
й я її дуже люблю!
День столиці в нас сьогодні,-
не веселий, й не сумний...
І годилося б і владі,
щось нове в цей день відкрить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: геометрія