Написане під враженням вірша
Яніти Вдадович "Сірник"
Спалахує голівка сірника,
бо чиркнула я нею по коробці.
Тепер пітьма довкола не ляка,
так радісно від цього світлчяка.
Хоча й недовговічне - міні сонце.
Вихоплює з пітьми мого життя
стежину, що усіяна камінням.
Люблю його , маленьке багаття',
вогню великого невпевнене дитя,
це гарячуще лагідне створіння.
Ось ці миттєвості і є моє буття,
дивакувате , вкрадене у ночі.
Хто подарує серце для злиття,
щоб назавжди для двох одне життя ?
Своїм я світом поділюсь охоче.
Вже гріє пучки, з сірничка о-от,
залишьться мала крихка вуглинка.
Пітьма розкриє свій широкий рот,
і темряви мене поглине грот -
м'ясиста поглинаюча все шинка.
Горить у серці вогник "терпецю",
мімоза , не моя весняна квітка.
Шукай мене ,мій лицарю, вівцю,
мене тримає темряви ланцюг,
побачиш, що насправді - я лебідка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Олександр Холденко