Відганяю від себе тривогу, як в'їдливу муху.
Прибивала нераз. А вона поверта, й не сама.
І дзижчить цілим роєм- натужно, не сила вже слухать,
Їй аби мене ще із самотністю в парі піймать .
Страх шкребеться постійно. На гілку обвуглену схожий.
А чи схожий на шелест гадюки у прілій траві.
А чи пугач агукне. Прогнать його?
Не допоможе-
Проганяю одне, виглядають личини новІ .
Ми не ждали війни. І мабуть, що і не цінували
Тихий день без тривог, де причин не було для страхІв.
А вона на поріг- кровожерлива, підла, тривала.
І малює страхи із обпалених нею штрихів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Lesya Lesya