Страх

Відганяю  від  себе  тривогу,  як  в'їдливу  муху.
Прибивала  нераз.  А  вона  поверта,  й  не  сама.
І  дзижчить  цілим  роєм-  натужно,  не  сила  вже  слухать,
Їй  аби  мене  ще  із  самотністю  в  парі  піймать  .

Страх  шкребеться  постійно.  На  гілку  обвуглену  схожий.
А  чи  схожий  на  шелест  гадюки  у  прілій  траві.
А  чи  пугач  агукне.  Прогнать  його?  
                                                                                                 Не  допоможе-
Проганяю  одне,  виглядають  личини  новІ  .

Ми  не  ждали  війни.  І  мабуть,  що  і  не  цінували
Тихий  день  без  тривог,  де  причин  не  було  для  страхІв.
А  вона  на  поріг-  кровожерлива,  підла,  тривала.
І  малює  страхи  із  обпалених  нею  штрихів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Lesya Lesya