Нема жалю до ворогів,
й не може бути,
Напечемо їм пирогів,
як це забути?
І в Україні роблять що,
російські кати?
Вже не врятує їх ніщо,
навіть гармати.
Не допоможе їм ніхто,
за їхні дії,
Відсотків це кажу на сто,
нема надії.
В нас досить місця для могил,
а чи потрібно?
Лишатися останніх сил,
чи їм всерівно?
Не розумієте того,
що українці,
Не віддадуть краю свого,
в своїй сторінці.
І запанує скоро мир,
у нашім краї,
На Бога лиш орієнтир,
будуть врожаї.
І буде добре все ще в нас,
лише нам треба,
Боротись ще тривалий час,
руки до неба!
І бити клятих москалів,
свята то справа,
Бо знищити він нас хотів,
немає права!
Куди дивились ми раніш,
з ким спілкувались?
Загартувало нас міцніш,
ми згуртувались.
І в єдності є сильні ми,
нас не здолати,
Багаті волею вельми,
не роз'єднати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2022
автор: Tit