ПІЛОТКА 2

                               На  ліжку  холоднім,
                               на  рідній  землі,
                               вмирав  піхотинець
                               знайомий  мені...
                                           Я  бігла  до  нього,
                                           його  щоб  спасти,
                                           та  сил  не  хватило
                                           добігти  туди...
                               Не  знала  я  точно,
                               де  він  помирав...
                               Ніхто  про  те  місце
                               не  відав  й  не  знав...
                                           А  я  поспішала,
                                           боялась  спізнитись,                                        
                                           помогти  хотіла
                                           тому  піхотинцю...
                               І  довго  я  бігла,
                               стежину  шукала,
                               його  б  врятувала,
                               та  я  не  добігла...
                                           Спіткнулася,  впала,
                                           піднятись  не  встигла,
                                           помер  піхотинець,
                                           пілотка  лишилась...
                               На  згадку  пілотку
                               його  залишила,
                               мені  ж  бо  здалося
                               пілотка  то  сина...
                                           Та  ось  хтось  постукав
                                           у  моє  віконце...
                                           Схопилася  швидко
                                           від  променів  сонця...
                               Нарешті  проснулась,
                               і  все  зрозуміла,,
                               пілотка  то  батька,
                               у  сні  мені  снилась...
                                           І  я  у  ту  нічку
                                           вже  більше  не  спала,
                                           пілотка  ж  бо  тата
                                           мене  налякала...
                               А  може  й  не  тата,
                               а  чийогось  сина,
                               пілотка  звичайна,
                               мене  розбудила...
                                           Чи  того  піхотинця,
                                           чи  когось  другого,
                                             пілотку  і  сон  той,
                                             не  забуть  ніколи...  
 


   
     

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: геометрія