Вона була найкраща з-поміж всіх.
За неї б тільки битись без упину.
Багацько відданих їй падали до ніг,
Аби вловить її увагу хоч на хвилю...
Її кляли, штовхаючи у спину,
За те що краща, світла, не така...
Їй із людей ніхто не був потрібен.
І навіть ті, що впали край крила...
Вона любила гучно ( в самоті )
Справляти всі свої бажання.
Вона давно не вірила в казки,
Які приховують і складність, і страждання...
Вона нікому не давала точний шанс,
Що залиши́ться поряд, а не в серці.
Вона безжалісно дивилася на те,
Як за неї помирали люди в герці...
Її нікому не вдавалось приручить.
Вона нікого, наче, не любила...
Вона була найкраща з-поміж всіх,
Хоча самотність надломила їй вітрила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Тетяна Білогай