[i] Ми – європейська країна і не будемо робити як москва.
Ми повинні дотримуватись європейських цінностей
( Із промови Ірини Венедиктової).
[/i]
Так іноді хочеться плюнуть на цінності
Та й кинуть снаряд на москву,
І прямо у кремль. Так, немов із взаємності...
І в мумію їх неживу.
Бо навіть над нею кацапи знущаються...
Ой людоньки, стільки ж то літ!..
А може, за те, що накоїв, хай мається
Й відбуде за кожен свій гріх?!
Бо саме від нього, з й́ого ще подачі
"Совєти" прийшли і гулаг,
Де зборище неуків, п’яниць ледачих
Зібралися править в верхах.
І правили, дійсно, що вміли - робили,
А розуму ж то не було́.
Щоб «власть» показати – жахіття творили...
Стогнало і місто, й село.
А потім скрізь висилки, згін у колгоспи,
Незгодних всіх - на Соловки,
Скрізь голод і морок, і «чорнії ворони»,
І розстріл в подвір’ї тюрми.
А зараз нащадки тих неуків правлять.
І творять все те ж, що й батьки:
Кругом мародерять, глумляться, вбивають,
Зривають будинки, мости...
І зараз так хочеться в кремль той пальнути,
Затиснувши руки в кулак,
Щоб навіть не знати, не чути, забути,
Щоб зразу ж закінчився жах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2022
автор: Ольга Калина