Йди, налисник їсти, лиско,
бо не хоче доня.
Залюлюкаю в колисці
я твоє безсоння.
Разом будемо радіти,
мріяти про диво.
Швидко виростають діти
і минають зливи.
Ходь, наллю тобі сметанки,
ще й добавлю рути…
Хочеш сядемо на ґанку
подалі від скрути.
Їж же, лиско, їж налисник
це тобі на вдачу.
Може доля так навмисно?
Гладжу лиску й плачу.
12.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: Микола Соболь