Нелюбому зорі і місяць не милі.
Нелюбому всюди - самі вітряки.
Дарма, що і вітер давно вже не виє,
Серце налите живими слізьми.
Навіщо та фарба, що всіює поле,
Навіщо ті квіти, сіріші за сни?
Дума у зареві б'ється і тоне,
Шукає надійні, безвинні шляхи.
Нелюбому, певно, замало повітря.
Як же інакше іще пояснить
Те, що хапає він подих невпинно,
Подих, що тільки й бажає убить?..
Нехай непотрібні не можуть і БУТИ
Поряд у світі своєї жаги...
Нелюбі сильніше за інших всіх люблять,
Хоча й розуміють безвихідь ігри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Сара Ґоллард