Я пам'ятаю голос твій лункий,
слова без перебільшення спекотні...
А серце свято вірило в казки,
вело на край холодної безодні.
По венах кров гаряча струменить,
безжального зневірення спізнавши.
Думки, як чорні та лихі круки,
витають, всю любов мою ввібравши.
Де ті уста, солодкі наче мед,
духмяні та червоні, як суниці?
твій незабутній роздягання бренд
і дві тендітні та звабливі циці?
Тужної грають в серці скрипалі,
мінорного, на жаль, багато порцій.
Така от музика крокує на чолі,
з небажаних складається емоцій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Олександр Холденко