Забудь, що вітала я правди ночами.
Забудь, що за водами бігла удаль.
Відкинь у безсиллі звабливі муари
І той не дописаний болем роман.
Сьогодні ми наче незрілі фантоми -
Блукаємо містом залежних людей.
Дума вмирає тут мов у неволі,
Знаючи муки нещадних очей.
Ти не знаходиш, хоча і шукаєш...
Серце зболіле не стогне - бринить.
А що залиши́лося? - Доля не знає.
Зосталося з мислями віддано жить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Сара Ґоллард