Поговори зі мною, тату,
хоча б у снах поговори,
хоч кілька слів, хоч не багато,
мені про себе розкажи...
Я пам"ятаю тебе, тату,
хоч і мала тоді була,
коли пішов ти воювати,
як почалася та війна...
З мамою ми тоді лишились,
ой, як же страшно нам було,
коли фашисти увірвались,
у наше лагідне село...
Нам довелось бути "під німцем",
ми всі жахи перенесли...
Без хати ми тоді лишились,
в великій бідності жили...
Кінця війни тоді чекали,
вірою сповнені були...
І тебе, тату, виглядали,
та не вернувся ти з війни...
І хоча жити було важко,
ми все робили, що могли...
І в нас лишився лиш на згадку,-
єдиний лист твій із війни...
Уже немає мами й брата,
і я живу у самоті...
А мені хочеться знов, тату,
почуть слова твої прості...
А ще мені приємно, тату,
що ти приходиш в мої сни...
З тобою легко розмовляти,
згадувать пройдені шляхи...
І я донині пам"ятаю,-
сумні ті роки, ночі й дні...
І я пишу, тату, посвяти,
казки і вірші, і пісні...
Посвяти і тобі, і брату,
бабусі, мамі і сестрі,
синочку і невістці, й свату,-
ви всі у пам"яті живі...
Приходь у сни мої, мій тату,
розпорвідай і говори,
мені ж бо хочеться все знати,
тому й прошу: "Поговори!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: геометрія