Поклонитись усім матерям,
нам годилося б сьогодні...
Що могли, вони все дали нам,
освятили добром і любов"ю...
Моя матусенька Поліна,-
давно лежить уже в землі...
Я перед нею на коліна
стану в зажурі у ці дні...
Вона мене з братом ростила,
(тато загинув на війні...)
Для нас матуся все робила,
щоб ми здоровими росли...
В колгоспі все життя робила,
і ланковою там була...
Корів колгоспний теж доїла,
й лише дня нас вона жила...
Матуся нас дуже любила,
ми помагали, як могли,
життєвим мудростям учила,
і ми слухняними були...
Її турботу відчували,
ми з братом все своє життя,
усе матусі помагали,
і планували майбуття...
Мама вдовою залишилась,
ще ж молода вона була,
та заміж йти вже не хотіла,
пам"ять про татка берегла...
Уже давно мами немає,
та й брата теж уже нема...
В згадках моїх вони витають,
допоки я іще жива...
Матусю я не забуваю,
її я згадую щодня...
Усе добро я пам"ятаю,
хай буде їй легка земля...
Піду на цвинтар я сьогодні,
гостинці мамі понесу...
Добре, що час нині погодний,
і я туди якось дійду...
Там поруч з мамою синочок,
і чоловік мій там лежать...
Я їх провідаю сьогодні,
й хороше щось буду казать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: геометрія