Люблю життя й години праці,
чи на городі, чи в садку...
Ніби купаюся в палаці,
або у річці, чи в ставку...
А вечорами я читаю,
або вірші й казки пишу,
і телевізор не включаю,
і вже нікуди не спішу...
Думки з"являються щомиті,
я записати їх спішу...
Вони й малі є, і великі,
я на папір їх всі кладу...
Любо мені і серце б"ється,
думки складаю у рядки...
А ніч мені ніби сміється,
і заглядає у шибки...
Та я вже ночі не боюся,
вона як подруга мені...
Ну, а коли уже стомлюся,
спати вкладаюся тоді...
У снах буває мені сняться,-
мама, бабуся і мій брат...
А коли ранком я проснуся,
щаслива я була у снах...
Я снів багато пам"ятаю,
вони снують в моїх мізках...
Їх записати намагаюсь,-
я і у прозі, і в віршах...
Отак живу: пишу й працюю,
допоки сила в мене є...
Пишу, читаю й не сумую,
таке життя нині моє...
Можливо щось й не так роблю я,
та і пишу може не те...
Та все ж допоки ще живу я,
моє буття все ж не пусте...
Любов свою й години праці
успадкувала від батьків...
Жити у хаті, як в палаці,
напевне Бог мені звелів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: геометрія