Вітер гладить ніжно свіжі трави,
Струшує із вишні пелюстки,
День ще доливається в заграву,
Та спішить запалювать зірки
Синій вечір. Місяця окраєць
Висне загадково між гілок.
Все так тихо. Тільки серце крає
Травень, щільно зітканий з тривог.
Сіла перша ластівка - щебече:
- Місце є для другого гнізда?
- Звісно, є . Але надворі вечір,
Будеш зранку стіни оглядать.
І наліпиш гнізд, де тільки хочеш-
Ось під дахом - хоч і цілий ряд!
Вітер не задме і дощ не змочить,
Будемо чекать ластівенят.
Сердилась бувало я на тебе-
Мов, з гнізда гармидер випада.
Та вже знаю: щастя - мирне небо,
І тебе весною виглядать.
Відпочинь з далекої дороги-
Південь пролітала під громИ...
Дні травневі - зіткані з тривоги,
А ти будеш щебетать про мир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Lesya Lesya