Прилетіла ластівка надвечір

Вітер  гладить    ніжно  свіжі  трави,
Струшує  із  вишні  пелюстки,
День  ще  доливається  в  заграву,
Та  спішить  запалювать  зірки

Синій  вечір.  Місяця  окраєць
Висне  загадково  між  гілок.
Все  так  тихо.  Тільки  серце  крає
Травень,  щільно  зітканий  з  тривог.

Сіла  перша  ластівка  -  щебече:
-  Місце  є  для  другого  гнізда?
-  Звісно,  є  .  Але  надворі  вечір,
Будеш  зранку  стіни  оглядать.

І  наліпиш  гнізд,  де  тільки  хочеш-
Ось  під  дахом  -  хоч  і  цілий  ряд!
Вітер  не  задме  і  дощ  не  змочить,
Будемо  чекать  ластівенят.

Сердилась  бувало  я  на  тебе-
Мов,  з  гнізда  гармидер  випада.
Та  вже  знаю:  щастя  -  мирне  небо,
І  тебе  весною  виглядать.

Відпочинь  з  далекої  дороги-
Південь  пролітала  під  громИ...
Дні  травневі  -    зіткані  з  тривоги,
А  ти  будеш  щебетать  про  мир.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Lesya Lesya