Про море

Десь  там  за  обрієм,  над  морем,  
З’явилась  цяточка  вгорі...  
Ми  вдвох  із  чайкою  говоримо
У  прохолодній  цій  порі.  

Ми  розмовляємо  про  море,
Про  тихий  вранішній  прибій,  
Про  те,  як  тихо  плачуть  зорі
В  безмежній  далі  голубій,  

Про  те,  як  місяць  заховався  
В  багряні  хмари  золоті,
З-за  обрію  десь  промінь  взявся  
І  ріже  небо  угорі

Та  прокладає  дивну  стежку,
І  стелить  сріблом  по  воді,  
А  я  дивлюсь  на  цю  мережку  
І  любо  так  стає  тоді.

Адже  та  цятка  –  сонце  красне,  
Що  тихо  сходить  на  зорі,  
Розпустить  промені  прекрасні
І  засміється  угорі.  

Це  так  було  –  тепер  не  буде:  
Стріляють  з  моря,  йде  війна,  
Все  заміновано  повсюди...  
З  усіх  сторін  біда  страшна.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Ольга Калина