З щастя й горя моя доля,
скувалась якось...
Як тополя серед поля,-
я живу ще ось...
Негаразди я долаю,
як і люди всі...
І минуле пам"ятаю,
держу в голові...
Намагаюсь не грішити,
і Богу молюсь...
Скільки зможу буду жити,
і писать також...
Є у мене діти й внуки
і я їх люблю...
Болять ноги в мене й руки,
як важке роблю...
Діти й внуки вже дорослі,-
в них своє життя...
Приїжджати часто в гості,
заважа війна...
Слава Богу є мобілки,
та ще й інтернет...
Подолання перешкоди,
додає ефект...
Розмовляємо щоденно,
сили додаєм...
Вірим в щастя достеменно,
отак і живем...
Хоч багато мені років,
не сумую я...
Не рахую своїх кроків,
ряст топчу ще я...
З щастя й горя моя доля,
так життя мина...
Як тополя серед поля,
я все ж не одна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: геометрія