Пробачте за мою нерідну кров.
Пробачте, що турбую вас словами,
Що десь у грудях стукає любов,
Яка вас ти́хцем "Мама" називає...
Пробачте, що (без вас) не можу я...
Що всі шляхи (без вас) мені не треба.
Якби я мала ще одне життя,
Шукала б вас. І то була б потреба...
Пробачте, що...так рідко вам кажу...
Аби, бува, не чули ваші ближні...
Про те, як сильно вас... люблю...
Про те, яка ви чуйна, добра, ніжна...
Пробачте, що чекаю СМС -
Таке собі "ранкове привітання".
Шукаю "Доня", дивлячись в контекст,
В якому завше смайли, побажання...
Пробачте за знов списаний папір.
Про вас іще не раз складу рядочки.
Пробачте, що у вашім серці тім
Я десь тіснюся, зморено, в куточку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Тетяна Білогай