Цього року весна не весна.
І не треба шукати винних...
Забирає з собою війна
Справжніх янголів
невпинно.
Поховає глибоко земля
Соколів, що назавжди безкрилі.
Проженуть звідусіль москаля
Жовто-сині кремезні
хвилі.
Цього року і я сам не свій -
Посміхатись вдається насилу.
Залишилось багато надій,
Та найбільша - щоб сонце
світило.
Не лишилося марних мрій,
Не лишилось часу зволікати.
Ми невтомно тримаємо стрій
І невпинно ламаємо
ґрати.
03.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Serg_maestro