Тиша квилила без болю у прірву
І відгомін чувся сліпого виття.
Невже ти скидалася золоту сріблом,
Невже ти всередині зовсім пуста?
Кара, здається, страшніша за вдачу,
Коли ти не знаєш, навіщо прийшла,
Коли ти вдивляєшся й зовсім не бачиш
Волошки, обвитії злістю шипа.
Ти зовсім не бачиш, коли це потрібно...
І зовсім не чуєш, як пісня луна...
Тиша занадто тебе боронила
І місце любові в житті відняла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Сара Ґоллард