(iз циклу «ЛИСТ ДО ПОДРУГИ»)
М.: Українці, заплачемо потім -
Пересолимо слізьми святий чорнозем.
Нині ж биймось, бо в кожнім болоті,
Сіють «квакші» брехню та плюються вогнем!
О.: Та брехнею й вогнем нас не можна здолати!
Ми не згодні втрачати свободу свою!
Бо для кожного з нас Україна - це Мати,
Ми за неї повстанем у кривавім бою!
М.: Українці, обі́ймемоcь завтра,
Нині кожного руки тримають свій меч!
І «Стугнує» роз'ятрена ватра,
І «Вербою» викошує ворога смерч!
О.: Тільки в єдності сила наша!
А ще маємо в серці любові дар...
І його вже відчула раша -
Нищить орків з любов'ю наш байрактар!
М.: Українці, ми ще усміхнемось,
Через біль та розпуку гарячих думок!
Світе, знай, ми іще поверне́мось,
І до цього залишився тільки лиш крок!
О.: Всі чекаємо День Перемоги,
Як узимку всі мріють про цвіт навесні...
Пил з воєнної змиєм дороги,
Втрати біль заховаємо гли́боко в сни!
Марія Дребіт - Ольга Донеччанка
29.04.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2022
автор: VIRUYU