Хочеш, я тебе із легкістю забуду.
Не потрібно зайвого мені.
Важко стало уявляти незабутнє,
Коли сади надії відцвіли.
Ми вже своє відгомоніли,
Вже відлюбили. Що там, далі, нам?
Коли усе прекраснеє прожито,
Прийду́ть сварки́ і підлість, і обман...
Навіщо так лякати наше "все"?
Нехай воно загубиться у правді...
Коли на кожне "так" одне "але",
То цінне "все" нічого вже не варте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2022
автор: Тетяна Білогай