Же́вріє вільна як попіл надія
На згарищі темних, зруйнованих снів.
Минає щомиті кінцева подія
Щедрих на згубу, розпачливих днів.
Усе постає на вустах із нічого.
Лягає землею незнане табу...
Занадто тривале "від завтра до вчора".
Занадто налякане кинуте "йду".
Сьогодні лиши́ться, на що сподіватись,
Надія ж бо й досі немовби жива:
Дихає легко, хоча і здавалось,
Якщо вже згоріла - навічно, дотла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Сара Ґоллард