Зайшла в вагон і сіла край вікна.
І враз мою увагу зачепила...
Вона була ще й досі молода,
Хіба що скроні вже чомусь біліли...
Напевно діти є,- подумалось мені.
Щаслива ж бо - світилася у світлі...
До неї важко буде підійти -
Чужі ж нікому, бачте, не потрібні...
Сидить, тримаючи тепло,
Якого так мені не вистачало...
Хоча б хвилинку біля неї...все одно...
Вона враз: "Доню". Я їй тихо: "Мамо"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Тетяна Білогай