Не припиню тебе у натовпі шукать.
Нехай на мене кажуть "Божевільна".
Знаєш, може то насправді саме так,
Бо правда щира, чуєш, не глузлива...
Яким же щирим став кумедний Світ,
Що крізь людей шепоче: "Божевільна.
Що тобі до тих (ясних) очей,
Яким ти, наче, зовсім не потрібна..."
Нехай шепоче далі... За живе!
Нехай за сни! За тебе трохи скаже!
Хибна думка Сві́това про те,
Що хтось любов ту, зв'язану, розв'яже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2022
автор: Тетяна Білогай