Нехай вирішальне лиши́ться на потім,
Де за́вжди цвістиме невизнаний сад,
Де наші початки не будуть вже проти
Поставити звільнений докором пат.
Нехай не знайду́ться слова для утіхи,
Сказані вміло, та кимось чужим.
Нехай не існує страшенної кривди,
Що завдана серцю із болю "своїм".
Нехай не ширяє світами омана,
Що ладна позбавити зорі життя,
Що ладна схилити блаженну уяву
До рівня величного скату кінця.
Нехай розіб'є́ться навічно віджилий
І відданий святу останній фаянс,
Аби ще надати майбутньому силу
І зовсім непевний, та все - таки шанс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2022
автор: Сара Ґоллард