На одному із блокпостів, що побіля Херсона, малий Богданчик справно несе службу з бійцями ЗСУ.
Встав Богданчик рано вранці,
Умився хутенько
Тай побіг на блокпост ставати,
Це ж зовсім близенько.
Амуніція військова,
Автомат на плечах,
Хай не думають рашисти,
Що я ще малеча.
То нічого, що одежа б’ється
Об тонкі колінця.
Іграшковий автомат
На справжній здається.
Із бійцями Богдан дружить,
Кожен з них, мов батько.
На обличчях усміх будить
Вправне те малятко.
"Слава Україні! - каже
Хлопченя суворо,
Як машину зупиняє,
Щоб не проник ворог
Знов на землю,
Що звільнилась
Від лютого ката, -
Дяка Богу, що лишилась
Уціліла хата."
От Богданко і пильнує
З бійцями порядок.
Страх із ним вже не ночує,
Спокій ходить рядом.
Те Богданчик всім бажає,
Малим і дорослим.
Ну, а ворог нехай знає,
Що, кожен шлях на землі нашій,
Для нього, буде все тотожним.
21.04.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2022
автор: Валентина Ланевич