Хоч тане слово,наче віск свічі,
Та серце марить благосним багаттям.
Благаючи щоранку,вдень,вночі
Людьми колись зневажене Розп’яття.
Про силу й міць бійчиням і бійцям,
Які жертовність з честю поєднали.
Про вишній захист донькам і синам
Від ворога наруги і потали.
Це небо чуло стільки молитов…
Але чи бачило як плач гартує крицю?!
Свобода Духу – перша із основ,
Що,смерть здолавши,вже не забариться!
Страсна пора…Воістину – страсна!
Бо кожна мить вбиває цвях у душу.
Горить земля…Горить , мов Купина!
Вогненно множить Віру непорушну.
В ім’я Любові праведний свій гнів
На світ заброд Господь таки обрушить!
В той світлий день рясної зливи слів
Святої вдячності ніщо вже не осушить!
20.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Вадим Димофф