Хоч тане слово, наче віск свічі…

Хоч  тане  слово,наче  віск  свічі,
Та  серце  марить  благосним  багаттям.
Благаючи  щоранку,вдень,вночі
Людьми  колись  зневажене  Розп’яття.

Про  силу  й  міць  бійчиням  і  бійцям,
Які  жертовність  з  честю  поєднали.
Про  вишній  захист  донькам  і  синам
Від  ворога  наруги  і  потали.

Це  небо  чуло  стільки  молитов…
Але  чи  бачило  як  плач  гартує  крицю?!
Свобода  Духу  –  перша  із  основ,
Що,смерть  здолавши,вже  не  забариться!

Страсна  пора…Воістину  –  страсна!
Бо  кожна  мить  вбиває  цвях  у  душу.
Горить  земля…Горить  ,  мов  Купина!
Вогненно  множить  Віру  непорушну.

В  ім’я  Любові  праведний  свій  гнів
На  світ  заброд  Господь  таки  обрушить!
В  той  світлий  день  рясної  зливи  слів
Святої  вдячності  ніщо  вже  не  осушить!
20.04.2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Вадим Димофф