Коли ворог став місто бомбити, не змогла я його залишити. Тому й народилися слова для пісні
У дні, коли орда азійська
Прийшла народ мій убивать,
То наше українське військо
Взялось країну рятувать.
Дорослі гинуть, юні й діти –
В борні згорають тут і там.
Вони забули, як радіти,
Мов привид, смерть ускрізь літа.
Приспів;
Я із тобою, Україно,
Ділю неспокій твій і сум,
У серці мову солов’їну,
Неначе власний хрест несу.
Я із тобою, Україно!
Не смію, землю залишать,
Хоч навкруги дими й руїни,
Любов’ю світиться душа.
У дні, коли земля у горі,
В часи важких випробувань,
Коли крові людської море,
Сирітка плаче і вдова.
Коли війна косою косить
І мирний люд, і вояків,
Коли за ніч біліють коси
У матерів захисників.
Приспів.
У дні, коли громи гуркочуть
І небеса палахкотять,
Нас поневолить «браття» хочуть –
Ракети й бомби в нас летять.
Та нас ні вбить, ні залякати,
Бо кожне місто, мов Рейхстаг,
Московського здолаєм ката,
Блакить і сонце – то наш стяг!
Приспів.
29.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Ганна Верес