Мабуть, солодке вим'я в сатани
Що виросло на ньому покоління.
Тепер же - хоч молися, хоч кляни,
Все треба виривати із корінням.
Я знаю, Боже , так казати гріх!
Та слів хороших тут уже замало-
Хай зсохнеться горлянка в них усіх,
Хто сатанинське вим'я це смоктали.
З дитинства сунули у рота- їж бери!
Бо годувати нічим було більше.
Наївся - озвірів. Тепер помри.
(Я каюсь , Боже, що це вже за вІрші..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Lesya Lesya