Я та, хто родом з України.
В мені живе її душа.
Гірко болять її руїни
Й кладу печаль в рядках вірша.
День свій народження святкую
Уперше в попелі війни
Як за вікном сирени чую,
Як бачу смерті без вини.
Коли тремтить щоразу серце
Від знищених у друзки міст
І засихає слів озерце
Й мертвіє від жаху їх зміст.
Я - українка, яка сміло
Душею проклинаю тих,
Хто палить краю мого тіло,
Закопує іще живих .
В мені здригається щоразу
Ревучий звук руських ракет,
Їхня бездушність та образа,
І смерть несучий кулемет.
Це важко злочином назвати.
Це - проти людства геноцид.
Їх буде Бог усіх карати,
Світ , іроди, вам не простить.
Я – словом й вдихом українка
І народилась, щоб любить.
Й мого тепла ясна іскринка
Народу мирному горить.
Дав нині Бог всім святкувати,
Та сотні в погребах сидять.
Над ними вогненні гармати
І день, і ніч в жаху летять.
Я вірю , що це гарне свято
Принесе нам благую вість:
Ми переможно та завзято
Орду попремо з наших місць .
І заквітує Україна
Щаслива серед інших всіх
І мирно спатиме дитина
Й житиме мій народ для втіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: Marija