Не варта вашого тепла...
Не варта навіть вашої години...
Сказали б ви, що я уже чужа.
Я більше не писала б, не дзвонила...
А пам'ятаєте, як то було колись?
Ви мені щоранку усміхались.
Я тоді наки́дала ескіз,
А закінчи́ть його чомусь усе боялась...
Навіщо ви мені допомогли?
Щоб потім не знаходити хвилини...
Я живу...і ви живіть собі,
За́вжди ваша, зранена у тіні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: Тетяна Білогай