Чого до нас приперся ти з війною
І твориш в Україні геноцид?
Застосувавши скрізь смертельну зброю,
Людей вбиваєш наших і своїх?
Морального тут права ти не маєш
Вмрішувати, жити нам чи ні!
Себе ти уявляєш богом раю,
Чи, може, цар уже «всія Землі»?..
Чи ти - намісник Бога, повелитель
Небесних сил і надр усіх землі,
Стратег і геній ти? А чи мислитель,
Якому покорятись мають всі?
Хто ти такий? Якийсь собі миршавий,
Що з’їхав вже із глузду, дідуган,
На тлі вже хворобливої уяви,
Придумав, що ти є великий пан?!.
Як хворий, то потрібно лікуватись,
А не сидіти й правити в кремлі,
У бункері від світу закриватись
І нищити живе все на землі.
Ти– демон, зло, смертельні темні сили
Якого захопили все нутро,
Аж просишся, аби тебе вже вбили...
І в світі панувало лиш Добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2022
автор: Ольга Калина