Ми стали жорсткіші , і навіть лютіші,
Змінила війна нас , так , мабуть , бува.
І якось кохання не проситься в вІрші,
Хоча й соловейко у вербах співа.
Сплились у рядках сум і біль , і залиті
Слова наші злістю - нас не зупинить,
Бо смерть ворогам!
І лунає молитва,
І руки до Бога - Спаси й Сохрани!
Ми молимось , Боже! Та ,бачиш , ми вперті -
Кудись уже дівся і відчай і страх-
Не знищити ворога, значить померти
Самому , без крові його на руках.
Тому і втішаємось - скільки убито,
Підбито, затоплено, знищено... Стій!
До Божої Матері - чуєш? - молитва
Лунає по всій Україні Святій.
Ми стали сурові, похмуріші стали.
Нам боляче в'їлось підступне жалО,
Та взнали про себе - що зроблені з сталі,
І лиш перед Богом склоняєм чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: Lesya Lesya