Зустрінемося знов на перехресті...
І не кажи, що то поганий знак.
Не вірю у міфічне...та й в буденність...
Хіба що тільки в розпач... тільки в страх...
І у весну я та́кож трохи вірю:
Звела тоді...і зараз "про запас"...
Можливо, один одному потрібні.
Перехрестя ж бо нагадує про "нас"...
Гадаєш, випадковість за́вжди бреше,
Що їй не можна сліпо довірять...
Чому ж тоді нас зводить перехрестя?
Аби без зброї самовіддано вбивать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Тетяна Білогай