Втопає сонце, втопають зорі, втопаю я...
І скиглість ця... уже байдужа зовсім, байдужий я...
Беззахисна ніч приймає стріли у стерті
Вапняні спогади, пронизана ними наскрізь,
Порозкидали які нічні купідони,
Загубившись у темряві.
Із пазурів небес здіймайся громом,
Наріжним каменем явись живіший всих живих,
Провідником у потойбічний світ
Відкрий замилені округлі сонця.
Покажи мені пророка у своїй Вітчизні,
Саркастичний погляд історичної меншовартості,
Відтвори зіпсований смак агонізуючої дійсності,
Бо не вірю більше залитим відсутністю стінам.
19.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Олекса Доброгорський