Дихай тією безликою тінню,
Яка ще не знає своєї вини.
Ховайся під неба безмежною синню,
Аби не складати омані ціни.
У час, коли зна́йдеш підкорений вибір,
Уже не згадаєш, навіщо прийшла.
Весна залишає невизнаний вимір,
З якого доноситься хиже виття...
І ти забуваєш усе ненастанне...
Тікають години, дерева, міста.
Сонце десь поряд світить обіцяє,
Та правда в суворості надто скупа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Сара Ґоллард