Спинися на мить, моя здушена пісне.
Ти зовсім замало пізнала віків...
Хоча і могла, та, на щастя, не стала
Змінювать розу залежних вітрів.
Не йди з мого серця і темної ночі...
Не ки́дай обірвані ноти життя.
Звучи, як тоді, твоє соло пророче!
В мені не згориш ти у правді буття...
Зникне усе, але пісня лиши́ться.
Живитиме солодом чистого сну.
І в жилах октавами буде ще биться,
Аби рознести́ ту вечірню луну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2022
автор: Сара Ґоллард