Нам би вистояь ще ‘дну ніч,
А мо’, й день, мо’, ще й не одненький…
Місто, мов Запорізька Січ,
Береже Україну-неньку.
Ситуація, бач, така:
Розмовляєм на «ти» зі смертю.
Холоднеча нас не ляка,
Не здаємо і сантиметра.
Все у темряву зодяглось –
Декорація геть невтішна,
А недавно ж іще цвіло,
Люд утік, хто куди поспішно.
Місяць зовсім не заховавсь –
Нас вартує і Україну…
Зовсім поруч – передова
І раз-по-раз сирени виють.
Утекла й ця безсонна ніч,
Не назвавши усі і жертви,
Всюди котиться-лине клич,
Що не дасть Україні вмерти:
«Ще не вмерла Україна
І не вмре ніколи,
Вистоїть в борні – не згине,
Рашу перекроїть.»
10.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Ганна Верес